В арт-терапії можна використовувати індивідуальні заняття чи групову форму роботи.
Індивідуальні заняття допомагають зняти емоційне напруження, подолати страх, негативні емоції, скорегувати наслідки неправильного сімейного виховання. Натомість групова форма роботи дає змогу задовольнити потребу дитини у спілкуванні з однолітками, навчитись висловлювати, поважати думку інших, спрямована на групову взаємодію між дітьми. Найефективніший варіант – поєднувати обидві форми роботи. Наприклад, спочатку проводимо індивідуальну корекційну роботу, а вже потім залучаємо до групової. Найкраще такі заняття проводити двічі на тиждень тривалістю до 30 хвилин.
Вибір арт-терапевтичної техніки залежить від індивідуальних та вікових особливостей дитини. Наприклад, для роботи з дітьми раннього та молодшого дошкільного віку можна використовувати пісочну терапію, а з дітьми середнього та старшого дошкільного віку – ізотерапію та роботу з пластичними матеріалами (глина, пластилін, тісто тощо ).
Заняття з арт-терапії з дітьми з ООП проводиться у декілька етапів, кожен з яких має свої особливості.
І. Налаштування
Початок заняття – це «налаштування на творчість». Завдання цього етапу – підготовка дитини до спонтанної художньої діяльності та комунікації. При цьому можна використовувати ігри, рухові і танцювальні вправи, нескладні образотворчі прийоми.
ІІ. Актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів
На цьому етапі можна використовувати малюнок у сполученні з елементами музичної і танцювальної терапії. Музика як терапевтичний засіб, впливає на настрій дитини, поліпшує її самопочуття, стимулює її до соціальної комунікації. Для занять краще підбирати мелодійні композиції без тексту.
ІІІ. Індивідуальна образотворча діяльність
Даний етап заняття передбачає непряму діагностику. Так, деякі додаткові відомості про дитину можна одержати при інтерпретації малюнків відповідно до критеріїв проективних методик. При виборі образотворчих засобів потрібно враховувати стан дитини, її потреби, бажання. На перших заняттях психолог пропонує працювати знайомими і звичними засобами, і тільки в міру подолання психологічного захисту починає експериментувати.
IV. Активізація вербальної і невербальної комунікації
Головне завдання цього етапу полягає у створенні умов для комунікації. Дитині пропонується показати свою роботу і розповісти про неї. Ступінь відкритості і відвертості залежить від рівня довіри,від особистісних особливостей дитини. Якщо вона з якихось причин відмовляється від висловлювань, не слід наполягати.
VІ. Рефлексія
Заключний етап припускає рефлексивний аналіз у безпечній обстановці (доброзичливі висловлювання, підтримка). На завершення заняття необхідно підкреслити успіхи дитини, навіть якщо вони були мінімальними.
На фото: індивідуальні корекційні заняття практичних психологів з використанням арт-терапії (ниткографія, робота з пластеліном).
