Основна категорія вихованців, що відвідують заняття логопеда в ІРЦ, діти із загальним недорозвитком мовлення. Зустрічаються діти, які зовсім не говорять, є діти з порушенням звуковимови, лексико-граматичного складу мовлення, з дисграфією та дислексією.
Логопедична робота будується залежно від рівня мовленнєвого розвитку дитини та включає такі завдання:
Розвиток розуміння мовлення.Формування елементарної фрази на базі збагачення словникового запасу, практичного засвоєння простих граматичних категорій.Опанування правильною звуковимовою, розвиток фонематичного слуху, формування ритміко-складової структури слова, артикуляційних навичок.Розвиток зв’язного мовлення.Опанування елементів грамоти.Логопедична робота в ІРЦ має свої особливості:
1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. У роботі неможливо орієнтуватися на «середню» дитину. Кожний вихованець у повному розумінні особливий — має свій тип сприйняття, уваги, пам’яті, характер і темперамент. Це унеможливлює роботу за стандартною методикою: кожна дитина вимагає окремого підходу.
2. Логопедичні заняття мають комбінований та ігровий характер. Заняття містять роботу над рухливістю артикуляційного апарату, звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мови, зв’язним мовленням і над розвитком психічних процесів. Усі заняття проходять в ігровій формі, на них використовують мовленнєві ігри та вправи, яскраві й цікаві іграшки, предметні та сюжетні малюнки. Комбіноване заняття, проведене в ігровій формі, дає змогу гнучко перемикати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, не допускаючи втрати уваги та розумового перевантаження.
3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи – розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина «побачила», «почула», звикла вслухатися в мовлення оточуючих. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить її наслідувати дії з предметами, рухів рук, ніг, голови. Це основа для переходу до наслідування артикуляційних рухів, звуків, слів.
4. Організація занять. Щобутримувати довільну увагу в дітей надзвичайно важлива кожна деталь заняття. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання матеріалів, до яких у дитини є особливе ставлення та специфічний інтерес, місце розташування логопеда тощо. Важливо відзначити, що те, до чого звикають діти, впливає на успішність, тому важливо знати їхні звички й використовувати це під час організації занять.
5. Спостереження за внутрішнім станом дитини. На заняттях важлива динаміка уваги дітей, тому не можна доводити увагу до виснаження. Важливо вчасно помітити, коли та як перемикати увагу дитини. Це необхідно для збереження атмосфери заняття та емоційного зв’язку між дитиною і логопедом.
6. Повільний темп формування нових навичок. Від дітей із тяжкими порушеннями мовлення не слід очікувати швидкого результату. Іноді результат роботи можна побачити через 2–3 роки. В першу чергу, ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати батьків.
7. Постійне закріплення набутих навичок. Уся логопедична робота була б безрезультатною за відсутності тісного контакту з батьками. Саме вони забезпечують закріплення набутих навичок, над якими працює логопед в ІРЦ. Якщо, наприклад, поставлений звук не закріплювати щодня, не стежити постійно за правильністю його вимови під час різних видів діяльності дитини в центрі й удома, результат логопедичної роботи знеціниться. Те, чого не може відстежити логопед, можуть контролювати батьки, у цьому полягає їхня величезна допомога.
