Просторове орієнтування – процес визначення дитиною свого місця розташування за допомогою будь-якої системи відліку, використовується для характеристики вміння дитини орієнтуватися на місцевості, на собі, на іншій людині, на різних предметах, в умовах обмеженого простору (наприклад, на аркуші паперу).
Система роботи з формування просторових уявлень включає наступні напрямки:
орієнтування «на собі»;орієнтування на зовнішніх об’єктах (знайомство з різними сторонами предметів: тильною, бічною, передньою, нижньою, верхньою);освоєння та застосування словесної системи відліку за основними напрямками простору («вперед – назад», «вгору – вниз», «направо – наліво»);орієнтування «від себе» (вихідною точкою відліку є сама дитина);визначення свого розташування у просторі («точки стояння») щодо інших об’єктів (вихідною точкою відліку є якийсь предмет);встановлення положення предметів у просторі щодо один одного.Для формування просторових уявлень використовуються різні завдання та ігри, такі як «Твістер», «Пошук скарбів», просторові головоломки, кубики Кооса, аплікації з паперу, робота з конструктором, пазлами, мозаїкою тощо.
Важливим аспектом формування просторових уявлень у дітей має спеціально організована робота із закріплення в експресивній мові просторової термінології.
