Просторове сприймання є ключовим компонентом когнітивного розвитку дитини, що забезпечує орієнтацію в навколишньому середовищі. Цей процес визначається здатністю сприймати, аналізувати та інтерпретувати відстані, напрямки, розміри, форми та взаємне розташування об’єктів у просторі.
Розвиток просторового сприймання критично важливий для безпечного пересування, координації рухів, участі в ігровій та навчальній діяльності, а також для вирішення навчальних завдань, що потребують аналізу просторових взаємозв’язків (математика, геометрія, креслення, читання карт тощо).
Розвиток просторового сприймання тісно пов’язаний з увагою, пам’яттю, мисленням і мовленням. У дітей із порушеннями зору, слуху або диспраксією можуть спостерігатися труднощі з оптико-просторовим сприйманням, зоерема, складнощі з оцінкою відстаней, орієнтацією у просторі та координацією рухів.
Такі діти потребують цілеспрямованого розвитку просторових навичок для компенсації сенсорних дефіцитів і забезпечення безпечної взаємодії з навколишнім середовищем.
Для розвитку просторового сприймання використовують спеціалізовані вправи та ігрові методики: лабіринти, конструкторські та моделювальні завдання (складання моделей із блоків, пазлів, 3D-моделювання); рухові координаційні вправи (ловіння м’яча, рухи за схемою, вправи на балансування); дидактичні настільні та інтерактивні ігри (розміщення деталей або фігурок відповідно до схеми: вгорі/внизу, ліворуч/праворуч, ближче/далі; магнітні «рибалки»; пірамідки та сортери різної складності; геометричні мозаїки; лото/доміно; повторення послідовностей тощо).
