Поради вчителю як допомогти дитині, яка має синдром Туретта або тики, щоб бути успішною у Вашому класі:
1. Проінформуйтесь про синдром Туретта. Базові знання про синдром Туретта та пов’язані розлади, допоможуть Вам виявляти симптоми, як можливу складову цього складного неврологічного розладу, і можуть підготувати Вас до появи як моторних, так і вокальних тиків під час занять.
2. Варто запам’ятати, що тики – це ненавмисні рухи і звуки, інтенсивність яких то збільшується, то зменшується і може змінюватись непередбачувано. У багатьох випадках, діти із синдромом Туретта будуть намагатися стримувати свої тики, щоб уникнути негативної уваги зі сторони інших.
3. Ігноруйте симптоми, які можна ігнорувати. Це демонструє сприйняття і нормалізує синдром Туретта й інші пов’язані симптоми. Практикування сприйняття зменшує залякування та стрес і може допомогти дитині зосереджуватися на навчанні, а не на стримуванні тиків.
4. Зрозумійте, що стрес, зазвичай, погіршує симптоми. Чітке викладення очікувань від учня може зменшити тривогу. Тести, контрольні роботи, публічні виступи, зазвичай, збільшують стрес і, таким чином, симптоми.
5. Визначте спільно з іншими педагогами, які пристосування та академічні корективи можна застосувати для дитини, щоб надати рівні можливості участі в конкурсах, тестуваннях, інших видах діяльності. Пристосування для учнів із синдромом Туретта можуть допомогти зменшити тривогу, вирішити проблеми письма і компенсувати час, витрачений на самі тики чи на їх стримування.
Можливі пристосування:
  • Продовжений час для тестів і контрольних робіт.
  • Зменшення навчального навантаження.
  • Альтернативні методи конспектування: комп’ютер, планшет, аудіозапис тощо.
  • Письмові копії усних вказівок (картки, схеми).
6.Дозвольте дитині вийти із класу при необхідності. У деяких учнів, тикам передує відчуття. Дитина може надати перевагу вийти з класу для заспокоєння, аніж виконувати тики перед однокласниками чи фокусуватися лише на стримуванні тиків, замість того, щоб слухати вчителя.
Люди із синдромом Туретта порівнюють відчуття при стримуванні тиків до стримування чхання чи утримання від чухання при свербежі.
Сидіння недалеко від дверей може бути важливим для учня.
7. Ознайомтеся із супутніми станами, такими як обсесивно-компульсивний розлад, синдром порушення активності та уваги, проблемами письма і розладами тривоги, включаючи депресію. Властивості цих станів є часто більш проблематичними, і з ними важче справлятися, аніж із самими тиками.
8. Поважайте конфіденційність дитини із синдромом Туретта. Якщо Ви не впевнені, чи учень має синдром Туретта, не запитуйте його. Зрештою, це рішення батьків – забезпечувати Вас інформацією чи ні.
9. Найкращу річ, яку вчитель може зробити, – це бути проінформованим про синдром Туретта та бути чуйним до дитини. Зрозумійте, хоча симптоми можуть деколи створити збентеження у класі, ніхто настільки не збентежений, як сама дитина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.