У родині гіперактивна дитина легко забуває те, що в неї запитали, часто губить свої речі, їй складно організувати себе, вона постійно в русі. Дитині складно гальмувати свої бажання, висловлювання – «спочатку робить, а потім думає». Дитині швидко набридають монотонна діяльність або мультфільми. Не вміє берегти речі, часто щось розбиває, псує одяг або іграшки. Іноді гіперактивній дитині важко знайти спільну мову з братиком чи сестричкою.
У школі під час виконання завдань дитина здатна утримувати увагу лише короткий час. Характерними є нездатність всидіти на місці, зберігати спокій, коли це потрібно. Часто виникає проблема з навчанням того, що потребує зусиль. Під час уроку дитина надмірно говірка, постійно задає безліч питань, але рідко чекає відповіді. Постійно відволікається, неуважна, через що допускає багато помилок.
Із друзями гіперактивні діти часто не знаходять спільної мови з однолітками, оскільки їхня різка та імпульсивна поведінка неприємна іншим. У цих дітей можуть виникати проблеми із самооцінкою.
Хто допоможе? Якщо дитина виявляє певні ознаки дефіциту уваги та гіперактивності, зверніться за консультацією до фахівця: психолог, нейропсихолог, невролог, психіатр. Корекцією поведінки, розвитком необхідних навичок та роботою із сім’єю займаються психологи. Медикаментозне лікування може призначити тільки психіатр.ПОРАДИ БАТЬКАМ:
Ставте перед дитиною конкретну мету. Пропонуючи нове завдання, дайте роз’яснення. По можливості, підкріпіть розповідь малюнком, адже зорові стимули мають велике значення. Для того, щоб не перевантажувати увагу, доручайте дитині лише одну справу та визначте конкретний час для виконання.Пропонуйте альтернативу. Гіперактивні діти не сприймають слова «ні». Тому чудово, якщо заборона «не можна» буде доповнена пропозицією про те, що можна робити. Адже, у відповідь на категоричність батьків, діти наполегливо чинитимуть опір.Забезпечте достатню фізичну активність. Фізкультура не лише дозволить виплеснути надлишок енергії, а й покращить координацію рухів.Бережіть дитину від перевтоми – як фізичної, так і психологічної. Адже втома призводить до зниження самоконтролю та наростання гіперактивності.Пам’ятайте про важливість тактильного контакту. Батьківські обійми дарують почуття захищеності та спокою, тоді як постійні крики та обмеження утворюватимуть прірву між дитиною та її близькими.Дотримуйтесь режиму дня. При цьому наполегливість доведеться поєднувати з гнучкістю – адже дотримання встановленого розпорядку не повинно перетворюватися на муштру.Організуйте побут. У дитячій кімнаті не повинно бути багато речей та різних дрібних деталей. Бажано, якщо в інтер’єрі домінуватимуть спокійні відтінки. Яскраві та насичені кольори дратуватимуть та збуджуватимуть нервову систему дитини.
