Любов до тварин та правильне ставлення до них необхідно виховувати в дітях із раннього віку.
Про жорстоке ставлення до тварин
Неусвідомлена жорстокість. Неусвідомлена жорстокість виникає через нестачу життєвого досвіду та нерозуміння, що ті чи інші дії можуть комусь нашкодити. Мінімальні прояви жорстокості: биття кота лопаткою чи відривання крил мухам – у жодному разі не можна ігнорувати. Реакція має бути відповідною до віку дитини: від простого припинення дії до обґрунтованого пояснення, чому так робити не можна.
Усвідомлена жорстокість. Куди гіршою є усвідомлена жорстокість, яка по своїй суті є відсутністю співчуття до живої істоти. Основною ж причиною дитячої жорстокості є неправильне виховання чи його відсутність: нестача батьківської любові, байдужість батьків, несправедливі покарання, вседозволеність або суцільні заборони, агресія батьків. В такому випадку дитина прагне відігратись, самоствердитись на фоні когось слабшого, стати поміченою тощо. Під удар, як слабший об’єкт, часто потрапляють тварини. Якщо проблема вже є, необхідна допомога психолога усій сім’ї, а не лише дитині, тому що, щоб усунути жорстокість дитини, необхідно змінити модель поведінки батьків.
Оскільки проблема дитячої жорстокості є доволі складною для вирішення, то найкраще запобігати її виникненню. Найдієвіший метод виховання – власний приклад. Психологи радять батькам із дитинства прищеплювати співчуття і дбайливе ставлення до тварин і природи загалом, ініціювати та заохочувати проведення дитиною часу в притулку для тварин, допомагати та спілкуватись із волонтерами причетними до порятунку звірят. Дуже важливо пояснювати дітям, що кожен із нас вільний у своїх вчинках, почуттях і емоціях, однак наша свобода та права закінчуються там, де починаються права і свобода іншої живої істоти.
Поради батькам:
Із твердістю, рішуче й у той же час терпляче намагайтесь боротися з типовими дитячими спробами знищення живих істот. Забороняйте топтати чи палити мурах або відривати крила метеликам.Розповідайте дитині про життя та значення тварин для навколишнього середовища. Завжди, як тільки з’являється можливість, разом спостерігайте за красотою польоту метелика, працьовитістю мурах або за білочками. Зверніть увагу дитини на той факт, що світ без метеликів, пташок, кошенят або собачок не був би таким прекрасним.
Поясніть дитині, що дратувати тварину, наприклад, махати кісткою перед собакою, – це шкідливо та дуже небезпечно. Також дитина повинна дізнатись від вас про те, що забороняється відбирати у тварини улюблену іграшку чи переривати її сон. Розкажіть дитині про те, що тварина, як і людина, не любить, коли їй заважають, і іноді хоче побути в тиші одна.
Переконайте дитину, що тварина – це жива істота, яка відчуває біль так само, як і людина. Розтлумачте, що смикати за хвіст або притискати вуха кота боляче так само, як боляче було б дитині. Введіть правило, що така поведінка неприпустима.
Ще один важливий аспект гуманної освіти – навички не просто співпереживати, поважати та розуміти тварин, а й діяти. І тут головне завдання батьків показати правильний приклад: разом відвідати притулок для тварин або реабілітаційний центр, змайструвати годівничку для птахів або поставити поїлку.
