За умови нормального розвитку дитина здатна бачити будь-який предмет, одночасно з цим обмацувати його, чути назву та розуміти, про що йде мова. А для деяких дітей це неможливо: вони або розуміють, що їм кажуть, але не відчувають дотику, або відчувають дотик, але не розуміють, про що йдеться.
У цій ситуації ми маємо справу з дисфункцією сенсорної інтеграції або порушенням процесу переробки інформації, що надходить від органів чуття.
Дисфункція сенсорної інтеграції викликана двома основними причинами:
1.Дитина отримує занадто багато сенсорної інформації, її мозок перевантажений.
2.Дитина не отримує достатньої кількості сенсорної інформації, вона починає її жадати.
Метод сенсорної інтеграції передбачає створення спеціальних середовищних умов, що полегшують сприйняття навколишніх об’єктів та продуктивну взаємодію з ними.
Пропонується створювати своєрідні сенсорні «банки» для розвитку тих чи інших відчуттів.
Тактильне середовище: сухий душ зі стрічок; тактильне панно з різноманітних матеріалів (фольги, шкіри, хутра, вовни, шпалер, поролону, дерева); бізіборди, бізікуби (стенди з різними видами застібок, гудзиків, блискавок, гачками, шнурівкою, кнопками, липучками); сенсорний килимок для ніг; ребристий місток; стіл-ванна для піску та води; підвісна груша із мішковини; пальчикові басейни з наповнювачем (горох, квасоля, каштани, крупи); іграшки-антитрес.Банк зорових відчуттів: неонові палички; ліхтарики; кольорові скельця; калейдоскоп; фольга; ялинкова мішура та дощик; різнокольорове пір’я; мильні бульбашки; кольорові прищіпки; дзеркальця; кольорові світильники, кулі, що світяться; театр тіней; гра з піском на підсвіченому столі.Банк тактильних та рухових відчуттів: різні за формою та ступенем жорсткості пензлики, щітки, губки; вібруючі іграшки; масажні рукавиці; пемза; м’ячики з хутра, з шипами, колючками та іншою контрастною фактурою; тактильні мішечки з різними наповнювачем (рис, горох, шматочки поролону, кульки пінопласту); гумові кулі з сипучими речовинами (пісок, борошно, крохмаль); матеріали для ліплення та моделювання (глина, пластилін, солоне тісто).Банк слухових відчуттів: брязкальця; шумові банки та коробочки, що звучать; свистки; дзвіночки; музично-дидактичні ігри.Банк нюхових відчуттів: флакончики із запахами; пакетики зі спеціями; ганчір’яні ляльки, набиті сухими травами.Гравітаційне сприйняття (сприйняття себе у просторі) можна розвивати, використовуючи:-гойдалки різних модифікацій, на яких можна хитатися у різних положеннях;
– гамаки з лайкри, що створюють ефект щільного облягання та прості гамаки;
– гойдалка-гнізда, де можна сховатися;
– дошки-балансири, надувні балансири;
– фітболи великого діаметра (з нековзкого матеріалу);
– доріжки з мотузок, «кочок», по яких необхідно пройти, зберігаючи рівновагу;
– гірки прямі, спіральні, плоскі та у вигляді труби, саморобні з м’яких модулів;
– батути, тунелі.
