Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо. Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання. Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів, якими часто користується дитина. Мовлення дорослого – це еталон для дитини.

Структура процесу фонематичного сприймання є багаторівневою та містить сенсорний, перцептивний і смисловий рівні. На сенсорному рівні відбувається диференціація звуків мовлення за акустичними ознаками, на перцептивному – виділення константних корисних ознак фонем (усвідомлення положення органів артикуляційного апарату під час вимови певного звука в різних фонетичних позиціях) та їх узагальнення, а на смисловому здійснюється розуміння значення цілих слів.

Дитина в 11 місяців вже здатна сприймати та розрізняти звуковий склад слова.

В 1 рік 8 місяців починає диференціювати звуки за смислорозрізнювальними ознаками, завдяки чому у неї закріплюється зв’язок між звучанням слова та його значенням.  Саме з цього віку малюк із задоволенням виконує більш складні завдання з добре знайомими словами: «Покажи, де миска? А де мишка?»

До 2 років дитина добре розрізняє на слух усі звуки мовлення, що свідчить про достатній рівень розвитку у неї фонематичного слуху, а отже, і слухового сприймання.

У віці 2,5 років дитина вже добре диференціює слова-пароніми, що різняться акустично та артикуляційно далекими звуками (наприклад, б-г: білка–гілка), артикуляційно далекими, але акустично близькими звуками (наприклад, с-ш: миска-мишка).

У 3 роки дитина розрізняє пароніми, що містять артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (наприклад, р-л: Марина – малина), артикуляційно та акустично близькі звуки (наприклад, и-і: дим – дім).

У віці 4-5 років дитина, диференціює всі звуки мовлення як на слух, так і у вимові. Паралельно з розвитком фонематичного слуху в дитини формується фонетичний слух, тобто вміння сприймати та аналізувати складову структуру мовлення. Фонематичний і фонетичний слух разом складають мовленнєвий слух, який оцінює правильність почутого мовлення та контролює власний.

Після 4 років у дитини з’являються первинні навички звукового аналізу, що є важливою передумовою опанування у подальшому навичок писемного мовлення. З 5 років і упродовж навчання в початкових класах формуються та закріплюються вміння розрізняти голосні і приголосні, тверді та м’які, дзвінкі та глухі звуки; здійснювати частковий і повний звуковий аналіз слів.

Недорозвинення фонематичного та фонетичного слуху може стати причиною порушень як усного (фонетико–фонематичне недорозвинення мовлення), так і писемного мовлення (дислексії, дисграфії). Саме тому пропедевтична загальноосвітня і логопедична робота у цьому напрямі потребують значної уваги з боку педагогів.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Немовленнєві і побутові звуки. Відчуття ритму

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу – крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток тощо. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і зіставити з картинкою, а тоді відкрити коробочку і перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на каструлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

«Три ведмеді». Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

«Відгадай, що звучало». Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало.

«Запам’ятай слова». На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Підбери малюнок» – Вправа складається у пізнаванні та називанні дитиною різних звуків та підборі підходящого до нього.

Особлива увага приділяється розвитку відчуття ритму, яке відбувається в двох напрямках:

1 – поєднання ритму дихання з рухами, робота із самим диханням. Діткам часто цікаво буває почути свій пульс, прислухатись до ритму свого серця чи серця іншого.

2 – орієнтація на зовнішній ритм. При виконанні будь-яких вправ де педагог рахує дитині (рахунок на 8, а 12), можна плескаючи в долоні, варіювати  темп виконання, то прискорюючи його, то уповільнювати. Можливе чергування звуків різної гучності і тональності всередині ритмічного малюнка.

Вправи:

Педагог задає ритм, відстукуючи його однією рукою – н-д, «2-2-3» спочатку дитині дається зорове підкріплення (дитина бачить руки педагога), потім переходить поступовий перехід тільки на слухове сприймання (з закритими очима). Можливі шляхи ускладнення завдання: подовження і ускладнення ритму, відстукування ритму кожним іграком обома руками і по черзі і т.д

Відтворення ритмічного малюнка руками і ногами (н-д: «2» – ліва нога, «2» – права нога, «3» оплески в долоні). У разі коли дитина відчуває труднощі при відтворенні ритму пропонується розгорнута опора на мовлення. У прикладі цієї опори можуть бути слова: со-кіл (2), ле-тить (2), ви-со-ко (3).

Дитина рахує, скільки ударів в кожній серії і підбирає слова з такою ж кількістю складів чи голосних букв.

Ще для спрощення можливе використання у вигляді зорової опори. Спочатку пропонується намалювати ритм вертикальними рисочками, наприклад ІІ  ІІ  ІІІ, а потім підбираються слова і під кожною пишеться відповідний склад. Також можливий орієнтир у вигляді цифрового запису «2-2-3», де цифра відображає число безперервно, через рівні інтервали слідуючих один за одним оплесків чи ударів, а тире між ними пауза.

Вправи з використанням ритмічних музичних інструментів.

«Камертон». Пропонується дітям промовляти по складам будь-який віршик і одночасно відстукувати його ритм за наступними правилами: відстукуються склади  (кожен склад – один удар); на кожному слові, включаючи прийменники, рука змінюється.

Вправи на розрізнення мовленнєвих звуків

«Звук заховався/Упіймай звук»

«Знайди спільний звук» – з ряду названих слів. Можна завдання ускладнювати : порахувати скільки раз у слові зустрічається один і той же звук.

«Скільки звуків у слові»

«Слово по звуках» – назвати почергово звуки слова.

«Будиночок для слова». Запропонувати дитині, яка вже знає літери і вже починає писати занести в підготовлений будиночок (сітку) знайти кожній літері, а відповідно і звуку свою кімнатку (клітиночку). Вправа виконується перед дзеркалом і чітким артикулюванням кожного звука. На наступному етапі дитина сама виконує вправу (дивлячись на себе з дзеркало)

«Веселий ланцюжок, або Ланцюжок  слів» – педагог називає слово і пропонує дитині назвати наступне слово, яке починатиметься на останній звук слова, яке назвав педагог. Можливе виконання з опорою на малюнки, як ускладнення на заданий в будь якому порядку звук слова.

«Все на один звук». Пропонується скласти речення (розповідь), в котрому всі слова окрім прийменників, починаються з одного звука або його містять.

«Зашифроване слово». Пропонується послідовність слів, з перших звуків яких можна скласти нове слово.

Н-д: море, огірок, липа, океан, квітка, овочі – молоко.

«Відгадай слово». Пропонується запам’ятати перший звук слова «кріт», другий звук слова «індик» і і четвертий звук слова «торт». (Кіт)

«Скажи слово навпаки». Пропонується назвати слово з кінця. Робота починається з коротких слів (мох, дім) поступово переходячи на більш довгі.

«Гра в рифму». Дитині пропонується придумати слово в рифму попередньому.

«Заборонений звук». Дитині ставиться умова, що у відповідях на запитання дорослого вона не буде використовувати слово з певним звуком, наприклад «М». Тоді на запитання «Яка твоя улюблена ягода?» – не можна називати малину. Інший варіант – замість забороненого звука дитина плескає в долоні.

«Мемаграми». Пропонується відгадати загадку, почувши слово: зі звуком «ж» – в повітрі літає (лук – жук), слово зі звуком «Ш» – сьогодні вранці була смачна (каша – сажа).

«Запам’ятай слово» (завдання для старшого дошкільного та шкільного віку). Пропонується прослухати коротеньку розповідь (речення) і запам’ятати слова, що починаються на заданий звук. Вона повинна запам’ятати 5 – 7 слів у тому порядку, в якому їх почула. Після чого назвати їх  або записати.

«Схожі слова». Пропонується виписати у два стовпчика слова з опозиційними фонемами, котрі найважче розрізняються на слух: б-п, д-т, г-к, з-с і т.д.

Н-д: пилка-білка, зірка – сітка, кит – кеди, тощо.

«Буква змінилась». Дитині пропонується визначити (назвати і/або підкреслити) букву, через зміну якої змінилось значення слова. Дім – дим, бак – бік, мак-рак-лак-бак-так, том-ком-сом, тінь-лінь, палка-пилка, каза-коса, качка-каска, суничка-синичка, гілка-білка, торт-сорт-лорд тощо.

«Анаграми»  (слова з переплутаними літерами). Як полегшений варіант вправи з цифрами. Для ускладнення – виключити зайве слово. Н-д:

ААТРІКЛ     КОЖЛА    РІКЛОС    ШКААЧ

(відповідь: крісло, все інше – посуд)