Тривога є важливою емоцією, яка попереджує людину про небезпеку та мобілізує її до конкретних дій. На фізіологічному рівні тривога функціонує як комплексна система, яка спрямована на вчасне розпізнавання загроз та запобігання їм. Певний рівень тривожності є нормою для людини. Однак, поява стійких проявів тривожності є свідченням розвитку психологічних порушень, які перешкоджають нормальній життєдіяльності людини.
У зв’язку посиленням інтенсивності збройної агресії в Україні протягом останніх років помітно збільшується кількість підлітків, які відчувають підвищений рівень тривожності, стурбованості, невпевненості, емоційної нестійкості.
Для тривожності як один із типів посттравматичних стресових розладів характерно високий рівень соматичної та психічної невмотивованої тривоги з переживаннями декілька разів надобу. Тривожні уявлення мають нав’язливий мимовільний характер, відображаючи психотравматичну ситуацію. Відзначається властиве дисфоричне забарвлення настрою, відчуття внутрішнього дискомфорту, дратівливість, напруженість. У дітей відмічаються труднощі при засинанні: тривожні думки про свій стан, побоювання за якість й тривалість сну, страх перед неприємними сновидіннями. Також характерні пароксизмальні стани: відчуття нестачі повітря, серцебиття, пітливість, озноб або приливи жару.
Часто підлітки самостійно не звертаються за допомогою, навіть при прагненні уникнути ситуацій, які нагадують про надзвичайну ситуацію, але вони тягнуться до спілкування та конкретної діяльності, отримуючи покращення від активності.
Варто відмітити деякі загальні чинники, що провокують тривогу:
❖особистісні риси (сором’язливість, нервовість);
❖історія життя (вплив негативних чи стресових подій протягом попередніх періодів життя);
❖спадковість;
❖інші розлади здоров’я –проблеми зі щитовидною залозою та деякі інші хронічні захворювання, дефіцит вітамінів та мінералів;
❖стимулятори: споживання кофеїну, певних речовин та ліків як побічний ефект.
Ефективні методи корекції тривожності у дітей та підлітків:
1. Когнітивно-поведінкова терапія – вчить різноманітним способам мислення й реагування на предмети та події, які викликають тривогу. Окрім цього, допомагає засвоїти конкретні соціальні навички та їх використання. Дана терапія може бути індивідуальною або груповою.
2.Тілесно-орієнтована терапія – увага у цьому напрямі терапії відводиться тілесним проявам: робота безпосередньо з тілом, через що здійснюється корекція поведінкових настановлень особистості. Використання саме методів тілесно-орієнтованої терапії дозволяють людині набути відповідного спокою, зниженню тривожності, відчуття гармонії з зовнішнім світом.
3.Медитація. Медитація знімає тривожні стани, нервово-психічне напруження, страхи, посилює процес «самоактуалізації». Медитації починаються з концентрації, зосередженості розуму, відмови від усього стороннього, що непов’язане з об’єктом концентрації, від усіх другорядних внутрішніх переживань.
4.Арт-терапія. Механізм психокорекційного впливу арт-терапії полягає в тому, що конфліктна травмуюча подія змінюється за допомогою різних видів мистецтва в особливі символи та образи, завдяки цьому знаходиться шлях для її розв’язання через переструктурування цієї ситуації за допомогою творчих здібностей дитини. Сьогодні найбільш ефективними методами арт-терапії, які сприяють зниженню рівня тривожності є ізотерапія, музикотерапія, танцювальна терапія, драмотерапія, глинотерапія.
