Вказівний жест є першим комунікативним засобом, який дозволяє дитині долучатися до ранньої взаємодії з дорослими. Він виступає інструментом діалогу та важливим способом невербальної комунікації.
Основні функції вказівного жесту:
-привернення уваги. Дитина вказує на предмет, щоб дорослий звернув на нього увагу;
-запит інформації. Дитина вказує на предмет і одночасно дивиться на дорослого, очікуючи, що він його назве;
-прохання. У ситуаціях, коли дитина не може самостійно дістати бажаний предмет, вона використовує вказівний жест, щоб отримати допомогу;
-обмін враженнями. Дитина демонструє щось цікаве, прагнучи поділитися емоціями та спостерігати реакцію іншої людини.
Як формувати вказівний жест:
👉Визначення мотиваційних об’єктів. Педагогу чи батькам важливо знати, які предмети чи іграшки викликають у дитини інтерес. Це допоможе створити умови для використання вказівного жесту.
👉Часткове обмеження доступу. Якщо дитина може легко отримати бажаний предмет самостійно, вона не буде стимулювати себе до використання жесту. Тому доцільно зробити предмет доступним, але не відразу, наприклад, тримати його в руках дорослого.
👉Використання підказок. У момент, коли дитина виявляє інтерес до предмета (тягнеться, дивиться, демонструє бажання), дорослий пропонує підказку:
– вербальну: «Що ти хочеш? Покажи пальчиком»;
– фізичну: допомога у формуванні вказівного жесту руками дорослого (для дітей з нижчим рівнем розвитку комунікації).
⚠️Тривожні сигнали щодо розвитку вказівного жесту:
10–11 місяців: дитина не слідкує поглядом за вказівним жестом дорослого.
12 місяців: дитина не намагається вказувати на предмети, які її цікавлять (навіть усією рукою), не виконує прості інструкції («Дай м’ячик»).
13–14 місяців: дитина не користується елементарними жестами («так/ні», «па-па»).
15 місяців: вказування відбувається лише всією рукою або за допомогою руки дорослого; дитина дивиться на предмет, але не використовує чіткого вказівного жесту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *