Ехолалія та палілалія. Ехолалія – неконтрольоване повторення раніше почутих слів чи фраз. Наприклад, на запитання «Хочеш картоплю фрі?» дитина з РАС може дослівно повторити Вашу фразу «Хочеш картоплю фрі?» на знак згоди. На початковому етапі формування мовлення ехолалія – цілком природний процес, який проходять у тому числі й нейротипові діти. Різниця в тому, що діти з РАС можуть застрягати на цьому етапі та продовжувати використовувати ехолалію у підлітковому та дорослому віці.
Палілалія відрізняється від ехолалії тим, щои окреме слово чи фраза повторюються дитиною кілька разів підряд. Наприклад, «Хочеш картоплю фрі? Фрі? Фрі?…».
Скриптинг. Досить часто при РАС спостерігається скриптинг або ефект “ходячого телевізора”, коли дитина цитує дослівно раніше почуті уривки реклами, фільмів, пісень. Деякі діти можуть запам’ятовувати великі фрагменти улюблених фільмів або шоу і легко повторювати цілі сцени або великі абзаци діалогів. Такі цитати можуть полегшити спілкування, оскільки це готові шаблони речень для вираження своїх думок чи ідей. Іноді за допомогою скриптингу люди з РАС вітаються, запрошують до діалогу або прощаються. Скриптинг часто використувється спеціалістами в корекційному процесі, особливо в роботі з підлітками та дорослими з РАС. Це «репетиція» відповідей на соціальні сценарії, які викликають у людей з РАС занепокоєння. Підготовка включає складання можливого варіанта розвитку діалогу, підготовки «правильних фраз» та заучування їх.
Неологізми. Неологізми – це слова, яких немає в загальновживаній мові, але які дитина створює сама. Такі слова або словосполучення служать для передачі специфічного сенсу. Наприклад, дитина може називати кубики льоду “водяними кісточками”, але в правильному контексті. Типовий мовленнєвий розвиток також включає неологізми, які можуть з’являтися у дітей віком до 5 років. Людина з РАС може зберегти унікальну мову з неологізмами (лексичними, морфологічними та синтаксичними) й у дорослому віці.
Заміна займенників. Щоб правильно вживати особові займенники, дитина повинна розуміти, що в діалозі у кожного своя роль (той, що говорить; той, до кого звертаються; просто слухач, третя особа тощо), та використання займенників залежить від ролі людини в конкретній розмвоній ситуації. Найчастіше діти плутають займенники «я» та «ти». Говорячи про себе, дитина може вживати займенник «ти», а звертаючись до когось, говорити «я».
Своєрідний наголос та інтонація. Незвичайне використання просодичних компонентів мовлення (наголос, інтонація, темп, ритм, гучність) часто асоціюються з РАС. Просодика відіграє велику роль у комунікації, допомагає уточнити зміст фрази, позначити запитальні та ствердні висловлювання, передати емоційний контекст фрази. Мовлення людей з РАС часто характеризують як монотонне, маловаріативне за темпом та гучністю. Якщо інтонаційне забарвлення і присутнє, то часто воно може бути дивним або перебільшеним.
Найбільші труднощі виявляються у розумінні та використанні інтонаційних наголосів. Зворотний ефект нерозуміння того, яку саме частину фрази варто виділити, полягає у виділенні кількох частин фрази одночасно, через що мовлення може мати скандований характер.
