Самооцінка – це оцінка людиною себе, своїх якостей, рівня своєї успішності на основі власного досвіду.
Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особистості, а також проявляється у потребі в самоствердженні і виступає як регулятор поведінки.
У структурі самооцінки виокремлюють у більшості випадків три рівні (високий, середній і низький), які дозволяють визначити ступінь її адекватності.
Середня (нормальна, адекватна) самооцінка виражається так:
-немає страху пробувати нове;
-дитина може знайти рішення проблеми самостійно, але якщо не виходить, уміє звернутися за допомогою;
-визнає свої помилки і виправляє їх;
-достатня комунікація з однолітками.
Завищена самооцінка виражається в:
-егоцентризмі;
-хворобливому сприйнятті критики;
-залученні уваги будь-яким способом;
-агресії у спілкуванні з однолітками, бажанні принизити інших.
Занижена самооцінка характеризується:
-тривогою і невпевненістю в собі;
-сором’язливістю;
-недовірливістю та страхом;
-замкнутістю й вразливістю;
-переважно негативним настроєм.
Для дослідження рівня самооцінки є безліч тестів та анкетувань: методика «Драбинка», тест Люшера, проєктивні малюнкові тести («Неіснуюча тварина», «Автопортрет»), вербальна методика «Закінчи речення», «Шкала самооцінки Дембо-Рубінштейна (адаптація для дошкільників)», діагностична гра «Чарівне дзеркало» та інші.
