Агресія – інстинктивна індивідуальна фізична або вербальна (словесна) поведінка людей, тварин, яку породжує страх, лють тощо; направлена на заподіяння шкоди кому-небудь.
Адаптація – пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а також частково йпристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.
Адикція – стан фізичної і психологічної залежності, що розвивається внаслідок звикання до тих чи інших зовнішніх агентів (до хімічних речовин, їжі, азартних ігор та розваг тощо).
Акселерація – прискорений соматичний розвиток і фізіологічне дозрівання підлітка, що виявляється в збільшенні маси тіла, ранніх термінах статевого дозрівання.
Актуалізація – інтелектуальні або практичні дії людини, спрямовані на перетворення попереднього досвіду з потенційного стану в активний (актуальний).
Акцентуація характеру – надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, що є крайніми варіантами норми.
Алалія – відсутність або недорозвиток мовлення, спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку в період внутрішньо утробного розвитку чи в ранньому віці.
Апперцепція – прояв вибірковості сприймання, його залежності від досвіду і спрямованості людини, загального змісту психічного життя.
Асертивність – здатність людини відстоювати свою позицію, не порушуючи моральних прав іншої людини; здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини.
Асистент учителя – посада педагогічного працівника, який працює в інклюзивному класі та відповідно до українського законодавства бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів і програм, адаптуванні навчальних матеріалів з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.
Аутизм – стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування.
Білінгвізм (двомовність) – явище, при якому дитина володіє двома мовами і поперемінно їх використовує в залежності від умов мовного спілкування.
Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення з розтяганням голосних звуків, млявою, нечіткої артикуляцією.
Відсталість розумова – – стан затриманого або неповного розвитку психіки, який, передусім, характеризується порушенням здібностей, які проявляються в період дозрівання і забезпечують загальний рівень інтелектуальності (когнітивних, моторних та соціальних здібностей).
Візуалізація – унаочнення, створення умов для візуального спостереження.
Воля – внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішніх сил, здатністю регулювати власні бажання, спроможністю ухвалювати рішення і підпорядковувати поведінкові реакції поставленій меті.
Гіперстезія – підвищена чутливість до звичайних зовнішніх подразників, нейтральних для людини в нормальному стані.
Гіпертимія – підвищений радісний настрій з посиленням потягів і невтомною діяльністю, пришвидшенням мислення і мовлення, веселістю. Протилежний стан –гіпотимія.
Дезадаптація соціально-психологічна – – порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища засобами взаємодії і спілкування за хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе та свої соціальні зв’язки й міжособистісні контакти.
Деменція – набута форма недоумства, яка пов’язана з ослабленням інтелектуальних здібностей, емоційним збідненням, утруднення використання минулого досвіду.
Деперсоналізація – стан, пов’язаний зі зміною свідомості, для якого характерні неприємні суб’єктивні відчуття втрати свого «Я» і болісне переживання відсутності емоційної залученості щодо близьких, роботи.
Депресія – афективний стан, який характеризується негативізмом, пригніченим емоційним фоном, зміною мотиваційно-когнітивної сфери, загальною пасивністю поведінки.
Дефект – вада, недолік, пошкодження у фізичному або психічному стані дорослої людини, дитини.
Дефектолог – спеціаліст із повною вищою освітою за спеціальністю «дефектологія», «корекційна освіта» за напрямами: олігофренопедагогіка, тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія.
Дизартрія – порушення вимови, обумовлене недостатньою іннервацією мовного апарату. У такому стані фіксується ускладнення руху й інших частин мовного апарату (губ, піднебіння, голосових зв’язок, діафрагми).
Дисграфія – порушення написання за фонетичним принципом, у результаті чого виникає велика кількість специфічних помилок, що спотворюють звуковий склад слова.
Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові та збережені іннервації мовного апарату.
Дислексія – специфічне порушення процесу читання, що виражається стійкими специфічними помилками, зумовленими несформованістю або розладами функцій, які забезпечують процес читання.
Дистимія – пригноблений настрій, який виникає без очевидної причини зиперевагою негативних емоцій та зниженням мотивації.
Дисфункція – порушення, розлад функцій органу або організму.
Дитина з інвалідністю – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги й захисту.
Дитячий церебральний параліч – група захворювань у дітей з патологією центральної нервової системи, за яких фіксується уражена рухова й м’язова активність із порушенням координації рухів.
Емпатія – розуміння почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання.
Заїкання – порушення мовлення, що виявляється в мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук.
Затримка психічного розвитку – сповільнення темпу психічного розвитку, виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів.
Iнвалідність – утрата здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних чинників.
Коефіцієнт інтелекту (ІQ) – кількісний показник рівня розумового розвитку.
Корекція – система спеціальних заходів, спрямованих на допомогу чи послаблення недоліків розвитку, які сприяють не тільки виправленню окремих порушень, але й формуванню особистості загалом.
Лабільність афективна – нестійкість настрою з вираженими проявами емоцій, які часто змінюються.
Логопедія – наука про порушення мовлення, методи їх попередження, виявлення та усунення засобами спеціального навчання і виховання.
Логопед – спеціаліст, професійна діяльність якого пов’язана з корекцією мовлення, подолання мовленнєвих та психофізіологічних порушень шляхом проведення індивідуальних і групових занять.
Мнемотехніка – сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення штучних асоціацій.
Обмежена можливість – утрата здатності (унаслідок наявності дефекту) виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для людини.
Онтогенез – процес розвитку людини від народження до смерті.
Особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.
Патронаж педагогічний – спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.
Посттравматичний стресовий синдром – сукупність психофізіологічних симптомів і соціальних наслідків, властивих самопочуттю і поведінці людей, які пережили катастрофу, тяжке випробування, пов’язане із загрозою для життя.
Пристосування розумне – запровадження, якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій та адаптацій з метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту на рівні з іншими особами.
Самооцінка – цінність, якою суб’єкт наділяє себе загалом та окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки.
Сенсорика – чуттєве пізнання об’єктивної дійсності за допомогою відчуттів і сприймань (через зорові, слухові, нюхові, тактильні (дотикові) аналізатори).
Сенсорний розвиток дитини – розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлення про властивості предметів (форму, колір, смак, розташування в просторі тощо).
Середовище безбар’єрне – середовище, яке пристосоване для вільного пересування людей з функціональними обмеженнями через медичні, вікові, інші причини.
Соціалізація – комплексний процес та результат засвоєння та активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, моралі, традицій тощо) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий чинник розвитку особистості.
Супервізія – надання професійної допомоги працівнику або закладу, яка спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи.
Сурдопедагогіка – розділ сурдології, який розробляє методи навчання глухих та слабочуючих дітей.
Тахілалія – форма порушення усного мовлення, що виражається в патологічно швидкому темпі мовлення, яке не супроводжується дефектами фонетичного, лексичного й граматичного ладу.
Толерантність – активна моральна позиція і психологічна готовність до терпимості в ім’я позитивної взаємодії з людьми іншої культури, нації, релігії, соціального середовища; прийняття інших такими, які вони є, і готовність взаємодіяти з ними.
«Я-концепція» – цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей образ власного «Я», формування якого відбувається поетапно аж до самосвідомості.
«Я-образ» – остаточне уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, осмислення своєї ролі на кожному життєвому етапі; особистість у єдності всіх аспектів її буття, відтворених у самосвідомості.
