Що має знати педагог про епілепсію?
Епілепсія – захворювання головного мозку, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейро-біологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками цього стану.
Епілепсія може проявитися в будь-якому віці, починаючи з дитинства і закінчуючи зрілим віком.
Педагог повинен вміти надати першу долікарську допомогу під час нападу, для чого треба знати ознаки епілептичного нападу:
Раптова втрата свідомості або її порушення
Порушення вимови та мовлення
Тимчасова загальмованість
Провали в пам’яті
Ритмічне посмикування голови
Швидке моргання очима
Повторювання рухів, що виглядають неприродніми
Посмикування тіла, кінцівок
Раптові падіння без видимих причин
Раптові болі в животі, що супроводжується подальшою сонливістю
Скарги на самопочуття, зокрема – спотворений чи занадто сильний звук/смак/запах
Раптовий страх, паніка або гнів без видимих причин
Яка перша допомога при епілептичному нападі?
Викликати швидку допомогу, шкільну медсестру, повідомити батьків
Не створювати паніки, не хвилюватися, розмовляти спокійно
Попередити травмування дитини – покласти її на кушетку або підлогу
Не стримувати судомні здригання
Нічого не класти в рот дитині
Не давати ліків чи води під час нападу
Не проводити штучне дихання
При появі піни з роти або блювоти краще повернути дитину на бік, очистити ротову порожнину від них
Не залишати дитину одну до закінчення нападу
Спокійно розмовляти з нею після нападу
Які дії інших учнів?
Учні мають знати особливості перебігання нападу для того, щоб адекватно реагувати на ситуацію, вміти допомогти, покликати на допомогу дорослих, зберігати спокій в колективі як під час нападу, так і після.
Щодо навчання дітей з епілепсією
Більша частина дітей з епілепсією відвідують звичайні школу або дитячий садок, успішно навчаються та інтегруються в суспільстві.
Батьки самі приймають рішення щодо форми навчання дитини.
Деякі діти з епілепсією мають супутні розлади (розлади аутичного спектру, затримку психічного розвитку, затримку мовленнєвих функцій, розлади шкільних навичок, порушення поведінки, депресивні та тривожні розлади тощо).
Такі учні часто мають ознаки шкільної неуспішності та можуть потребувати педагогічної підтримки із врахуванням психофізіологічних особливостей.
Варто пам’ятати, що не самі епілептичні напади зумовлюють обмеження життєдіяльності дитини, а супутні розлади.
У школі дитина може займатися фізкультурою в тій групі, яку рекомендує лікар.
В окремих випадках необхідно вилучити такі види навантажень, як тривала робота з комп’ютером та гаджетами (якщо у дитини фотосенситивна епілепсія).
Надзвичайно важливим є толерантне та підтримуюче відношення до дитини в учнівському колективі (створення доброзичливої атмосфери в класі та позитивних соціальних взаємин між всіма учнями).
На що варто звернути увагу батькам дитини з епілепсією?
Не слід обмежувати дитину в спілкуванні з іншими дітьми, в активному дозвіллі чи навчанні.
Не треба все робити за дитину, надмірна опіка може призвести до формування підвищеної тривоги або втрати віри у свої сили.
Очікування щодо розвитку та навчання дитини з епілепсією мають бути реалістичними.
Батьки обов’язково мають інформувати заклад освіти про наявну хворобу дитини для того, щоб педагоги та інші працівники закладу могли надати першу допомогу при виникненні епілептичного нападу.
Важливо також повідомити заклад про особливості судомних нападів та наявне медикаментозне лікування, особливо якщо дитина приймає ліки самостійно.
Підліток повинен знати, що нестача сну, вживання алкоголю, куріння, а у деяких випадках світломузика, тривалі відеоігри, деякі види спорту, можуть провокувати епілептичні напади.