Це делікатна тема, про яку часто неприйнято говорити вголос – як у сім’ї, так і поза нею. Важливо підкреслити, що дитина не винна у цій проблемі, і покарання чи сором лише поглиблюють емоційні труднощі. Якщо батьки відчувають безсилля, роздратування чи звинувачують дитину, необхідно пояснити їм, що енурез – це медичний і психологічний стан, який потребує підтримки, а не осуду.
Енурез (за МКХ-10 та DSM-5) – мимовільне нетримання сечі у дітей віком 5 років і старше.
До 5 років енурез може розглядатися як варіант норми, оскільки контроль за сечовипусканням ще формується. Однак після 5-річного віку енурез потребує уваги спеціалістів, адже є патологічним проявом, який може бути наслідком порушень емоційного, психічного або фізіологічного розвитку.
Енурез може бути не лише ізольованим розладом, а й супутнім проявом інших психічних станів, зокрема РДУГ, опозиційно-викличного розладу, мінімальної мозкової дисфункції, заїкання, тривожних станів.
У дітей з тяжкими психічними порушеннями (наприклад, при глибокій розумовій відсталості або важких формах аутизму) енурез може не викликати відчуття дискомфорту чи сорому, оскільки у таких дітей порушене усвідомлення фізіологічних процесів і соціальних норм.
У випадках епіактивності (епілептичної активності мозку) енурез може зберігатися протягом усього життя, оскільки порушується нейрофізіологічний контроль за функцією сечового міхура.
Невротична форма енурезу може виникати в критичні вікові періоди (3, 5, 7 років) або як реакція на гостру психотравму. Їй передують або супроводжують емоційна лабільність, дратівливість, плаксивість, страхи, порушення сну, тіки тощо.
До яких спеціалістів звертатися
При підозрі на енурез після 5 років дитина має пройти комплексне обстеження, яке передбачає консультації:
-педіатра (первинна оцінка стану)
-невролога (виявлення неврологічних чи епіактивних змін)
-психолога або дитячого психотерапевта (оцінка емоційного стану, поведінкові прояви)
-уролога або нефролога (оцінка функції сечовидільної системи)
-психіатра (при наявності ознак психічних розладів чи коморбідних станів).
Психотерапевтична та поведінкова корекція
При первинному енурезі ефективність демонструють поведінкові методи терапії, засновані на принципах навчання та позитивного підкріплення.
Важливим етапом є психоедукація – інформування дитини та її батьків про механізми розладу у доступній формі. Ефективним є застосування жетонного методу, який передбачає систему винагород за успіхи у контролі сечовипускання.
Широко використовується alarm-терапія (енурезний будильник), що спрямована на формування умовного рефлексу типу: повний сечовий міхур → сигнал → пробудження → контрольоване сечовипускання.
Психологічні наслідки. Тривалий перебіг енурезу сприяє формуванню у дитини комплексу неповноцінності, невпевненості у власних можливостях, зниженню соціальної активності.
