ГРДУ (гіперактивний розлад з дефіцитом уваги) – це поліморфний клінічний синдром, головними проявами якого є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що проявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивністю. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю виявляється у підвищеній руховій активності, збудливості, труднощах концентрації та утриманні уваги, імпульсивності поведінки, проблемах у взаємостосунках з оточенням.

Основними ознаками ГРДУ є порушення уваги та гіперактивність, при чому вони проявляються більше, ніж в одній сфері життя дитини (вдома, у школі, в лікарні). Порушення уваги проявляється передчасним припиненням завдань,  полишення їх незавершеними. Діти часто міняють одне завдання на інше, втрачають до них цікавість, тому що відволікаються на інше.    Гіперактивність може проявлятися бігом, стрибками, підстрибуваннями, руховим неспокоєм, надмірною галасливістю, балакучістю. Така поведінка особливо проявляється в структурованих ситуаціях, що потребують високого  рівня самоконтролю над поведінкою. Помітною є розгальмованість у соціальних стосунках, надмірно ризикована поведінка в ситуаціях, коли існує небезпека і потрібна певна обережність, імпульсивне порушення соціальних правил (схильність перебивати інших, втручатися в розмову, труднощі в очікуванні чого-небудь, тенденція давати відповідь не дослухавши запитання).

Найпоширеніші міфи про ГРДУ:

  • ГРДУ насправді не є розладом, а штучно створеною проблемою, яка не вимагає жодних терапевтичних втручань;
  • ГРДУ є наслідком поганого виховання з боку батьків;
  • ГРДУ є проявом вродженої поганої вдачі дитини, яку неможливо змінити;
  • діти з ГРДУ виростають «психопатами» і злочинцями;
  • ГРДУ є виключно дитячим розладом і дитина його «переростає»;
  • ГРДУ зустрічається виключно в хлопців.

Факти про ГРДУ:

  • Це найпоширеніший розлад дитинства: 3% дітей шкільного віку мають ГРДУ.
  • Поведінкові проблеми гіперактивної дитини проявляються з перших років життя, але у більшості випадків до досягнення старшого дошкільного або молодшого шкільного віку їх списують на особливості темпераменту або неналежне виховання дитини.
  • Три основні проблеми при ГРДУ – це:

1.дефіцит уваги;

2.імпульсивність;

3.надмірна моторна активність, рухливість.

– ГРДУ є одним із найбільш досліджених поведінкових розладів, щодо якого розроблено ефективні стратегії та методи допомоги. За належної допомоги та підтримки діти з ГРДУ можуть мати повноцінне життя.

–  Не треба намагатися придушувати підвищену рухову активність. Тактика має бути іншою — дати їй доцільний вихід, спрямувати в потрібне русло. У режимі дня варто передбачити ранкову зарядку, рухливі ігри на повітрі, тривалі  прогулянки. Тим, хто погано спить, бажано прогулятися перед сном. Якщо дитина шкільного віку хоче відвідувати спортивну секцію, не треба їй цього забороняти.

За умов невчасної та неадекватної допомоги цей розлад може призводити до вторинних ускладнень: шкільної дезадаптації, порушень психологічного розвитку дитини, значних поведінкових та соціальних проблем — як у дитинстві, так і в дорослому віці.

10 порад педагогам, щодо організації навчальної діяльності дітей, які страждають на гіперактивність (ГРДУ)

  1. Посадіть дитину на першу парту в центрі класу. Таким чином увагу учня буде більше спрямовано на вчителя, дитина зможе краще бачити й чути його.
  2. Використовуйте велику кількість яскравого наочного матеріалу. Використовуйте тон голосу; змінюйте інтонацію.
  3. Дайте дітям відчути, що ви слідкуєте за їх діяльністю; практикуйте зворотний зв’язок якомога частіше. Робота віч-на-віч із дитиною, наскільки це можливо, звісно, допоможе обом сторонам: учителеві — зрозуміти проблеми дитини, учневі — відчути, що вчителеві важливо, аби він все встиг.
  4. Використовуйте комп’ютерні технології та інші методи, такі як музика, драма, дизайн, метод проекту та ін., що дозволяють покращити мотивацію до навчання та втримати увагу.
  5. Створіть список правил, що їх учні повинні виконувати. Сформулюйте список у позитивній формі: що треба робити, а не те, чого робити не слід. Переконайтеся, що діти знають, якої поведінки від них очікують.
  6. Якщо дитина втрачає увагу й починає заважати — час доручити їй читати вголос частину навчального тексту або завдання.
  7. Зробіть темп уроку жвавим, навчальну діяльність різноманітною. Створіть атмосферу, в якій дитина не буде боятися брати активну участь у заняттях та бути не зрозумілою чи помилитися; заохочуйте активність,заохочуйте роботу у групах, що змінюють учасників виконання завдання і взаємодію між учнями.
  8. Більше заохочуйте школяра. Негативні оцінки створюють атмосферу невдач і тільки підсилюють проблемну поведінку. Зв’язуйтеся з батьками для передачі успіхів дитини. Створіть разом з батьками систему, що підтримає учня й послужить просуванню до загальних цілей.
  9. Завжди записуйте на дошці вказівки з виконання завдань. Залишайте вказівки на дошці до закінчення виконання завдань.
  10. Створіть у класі календар і відзначайте в ньому важливі дати, цілі. Спонукайте учнів вести свій календар і позначати в ньому те саме, що й у класному календарі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.