Головне призначення логопедичного кабінету – створення умов для корекційного навчання дітей з порушеннями мовлення, стимуляції мовної діяльності та мовного спілкування.
Простір кабінету умовно можна поділити на зони. Зонування навчального приміщення дозволяє підвищити ефективність корекційних занять:
Осередок індивідуальної роботи. Тут логопед навчає кожну дитину індивідуально. З обов’язкового обладнання – стіл, стільці, настінне дзеркало, що використовується з метою відпрацювання правильної звукововимови.
Осередок підгрупової роботи – він має бути більш просторішим. Важлива наявність кількох столів/парт, стільців, індивідуальних дзеркал. Також необхідна дошка для демонстрації наочності з можливістю кріплення дидактичного матеріалу до поверхні (наприклад, за допомогою магнітів).
Ігрова зона. Логопедичний кабінет має бути не тільки освітнім осередком, а й місцем, де діти зможуть відпочити, пограти, виявити творчість. У такій зоні можуть розміщуватися іграшки для вільного користування, обладнання для фізичного та сенсорного розвантаження, розвитку соціально-комунікативних навичок.
Осередок методичного супроводу передбачає місце для зберігання методичного та навчально-дидактичного матеріалу – шафи або стелажі для різних посібників, ігор, спеціалізованої літератури, матеріалів для обстеження дітей, документації тощо.
Робоче місце вчителя-логопеда оформлюється таким чином, щоб педагогові було комфортно працювати. Необхідним є письмовий стіл, стілець, комп’ютер (ноутбук), принтер.
ДИДАКТИЧНЕ НАПОВНЕННЯ КАБІНЕТУ ЛОГОПЕДА





– дзеркало настінне для занять;
– дзеркала для індивідуальної роботи;
– форми артикуляційної гімнастики для губ, язика з символами;
– логопедичні зонди (постановочні , масажні) або зондозамінники;
– шафа для стерилізації зондів (ультрафіолетева) або кварцовий/сухожаровий стерилізатор. У разі відсутності таких – вата, спирт, бинт.
– тренажери для язика і прикусу, роторозширювачі.

– схеми диференційованого ротового та носового вдиху/видиху;
– ігри на розвиток повітряного струменя («Аеробол», «Футбол», дихальний тренажер, інструменти для дихальної гімнастики, наприклад – «Саксофон»);
– мильні бульбашки, свічки, «вітродуйчики», легкі предмети (пір’їнки, листя, «сніжинки» тощо);
– картки на розвиток дихання та голосу.


– спеціалізовані картки, малюнки, окремі предметні та сюжетні картки різної складності;
– картки на називання слів із прийменниками;
– ігри типу «Склади словосполучення», «Склади речення», «Фразовий конструктор», «Склади розповідь за серією картинок» тощо.



– свистки, дзвіночки, брязкальця, музичні інструменти, іграшки та картки для звуконаслідування;
– схеми «голосно-тихо», «швидко-повільно», схеми-емоції;
– технічні засоби: магнітофон; аудіозаписи (звуки тварин, побутових приладів, природи – шум дощу, вітру тощо).

– фронтальні та індивідуальні схеми розбору речень, слів та фішки для них;
– розрізна абетка;
– букви пластикові або паперові;
– тексти для читання, переказу різної складності.




Окрім того, варто передбачити сучасні інтерактивні комплекси та електронні пристрої, які останнім часом стають невід’ємною складовою кабінету логопеда. Вони, в порівнянні зі звичайними предметами навчання, допомагають значно підвищити інтерес дітей до корекційних занять.
