Низька концентрація уваги у дітей є поширеною проблемою, яка може мати різну етіологію: вікову незрілість нервової системи, підвищену тривожність, сенсорне перевантаження, особливості нейророзвитку або недостатню сформованість довільної регуляції діяльності.
Важливо розрізняти ситуативну неуважність (втома, емоційне перенапруження, зміна режиму) та стійкі труднощі концентрації, які проявляються у різних видах діяльності та зберігаються тривалий час. У другому випадку доцільно застосовувати системний корекційно-розвивальний підхід.
Основні напрями підтримки дитини з низькою концентрацією уваги
Структурування середовища. Дитина з труднощами концентрації потребує передбачуваного простору та чіткої організації діяльності. Зменшення кількості зовнішніх стимулів (шум, візуальні подразники), чітке робоче місце, стабільний розклад сприяють зниженню когнітивного навантаження та підвищенню залученості.Дроблення завдань і чіткість інструкцій. Великі за обсягом або багатокомпонентні завдання перевантажують систему уваги. Рекомендовано подавати інструкції короткими смисловими блоками, супроводжувати їх візуальними опорами та перевіряти розуміння перед початком виконання.Розвиток довільної регуляції. Увага тісно пов’язана з розвитком виконавчих функцій: планування, самоконтролю, гальмування імпульсів. Ігри з правилами, поетапне виконання завдань, навчання самоперевірки формують механізми довільності та поступово підвищують стійкість уваги.Емоційна підтримка та зниження тривожності. Хронічні зауваження щодо «неуважності» можуть призводити до вторинної тривоги та зниження мотивації. Підтримувальна позиція дорослого, фокус на зусиллях, а не лише на результаті, створює безпечне середовище для розвитку пізнавальних процесів.
