Мислення є базовою «стрижневою» когнітивною функцією, тісно пов’язаною з іншими когнітивними процесами (увагою, пам’яттю, уявою), особистістю, а також зі свідомістю і мовою.
Завдяки мисленню людина формулює і формує цілі, виділяє і вибирає правильні способи їх досягнення, долає перешкоди, що стоять на цьому шляху, прогнозує розвиток подій, відхиляє або приймає уявні проєкти, зважує і оцінює рішення, підводить підсумки, накопичує власний досвід.
Трішки теорії:
Основні одиниці мислення – поняття і уявлення.Види мислення:Наочно-дійове мислення – найбільш ранній ступінь розвитку розумової діяльності, спрямований на вирішення конкретних, актуальних для дитини завдань за допомогою дій і маніпуляцій з реальними предметами. Формується у дітей у віці 2-3 років, оскільки мова, запас знань і умінь у них ще недостатньо розвинені.
Наочно-образне мислення починає розвиватися у дитиниу міру розвитку функції уяви у віці 3 – 5 років. Мислення і свідомість дитини цього віку заповнюються найбільш яскравими властивостями предметів і визначаються тим, що вона спостерігає у цей момент.
Словесно-логічне мислення (вербально-логічне)– це вид мислення, який головним чином характеризується використанням мовних конструкцій. Зачатки такого мислення починають формуватися із старшого дошкільного віку.
Абстрактно-логічне мислення – вид мислення, що спирається на логічні дії з абстрактними поняттями. Формується до 12 – 15 років.
Розумова діяльність проходить у вигляді особливих розумових операцій. До них належать: порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування і конкретизація, які у різних співвідношеннях беруть участь у вирішенні будь-якого завдання.Під час корекційної роботи психолог використовує широкий арсенал дидактичних ігор та вправ, наприклад, «Круги Ейлера», «Сторінки з лабіринтами», «Сторінки з розфарбовками» , «Розумне лото», «Логічні ряди», «Розумні руханки», різноманітні техніки типу «6 капелюшків», які дають змогу розвивати у дитини наступні елементи логічних дій:
– аналіз об’єктів з метою виділення ознак (істотних та неістотних);
– синтез – складання цілого з частин;
– вибір основних критеріїв для порівняння;
– класифікації об’єктів;
– встановлення причинно-наслідкових зв’язків;
– вибудування логічного ланцюжка тощо.
