Запити щодо роботи з тривожними дітьми ІРЦ отримує все частіше. В закладі освіти та в родині тривожна дитина не завдає педагогам та батькам особливого клопоту, аніж гіперактивні, агресивні чи конфліктні діти. Та це не означає, що тривожність – несуттєва проблема.
В психології існує адаптивна тривожність, яка є нормою та сприяє адаптації, створює безпеку на особистісному рівні, та патологічна хронічна тривожність, для якої характерна постійна емоційна і фізична напруга. Дорослі частіше звертають увагу на тривожність лише тоді, коли її прояви мають дезадаптивний характер та сигналізують про проблеми в розвитку особистості дитини.
На початковому етапі роботи психолог з’ясовує особливості тривожних проявів та їхні причини, визначає необхідний діагностичний інструментарій та напрями корекційної роботи.
Психологу необхідно знати про основні маркери-ознаки тривожності та як вона впливає на розвиток особистості дитини.
Ознаки тривожності у дітей:
– тривале відчуття страху (чогось конкретного, наприклад, смерті, чи незрозумілого, без певного обєкту чи ситуації);
– різкі перепади настрою, дратівливість, плаксивість;
– порушення сну, загальна слабкість, втомлюваність;
– зниження інтересів, відсутність бажання спілкуватися;
– низька самооцінка;
– легко засмучується, погано переносить очікування;
– не любить братися за нову справу, боїться труднощів;
– вегетативні прояви (почуття кому в горлі, серцебиття, нестачі повітря, пітливість, головокружіння).
Під час роботи з такою дитиною психолог дотримується певних правил:
проводить заняття в комфортному місці, в якому дитина почувається в безпеці;у полі зору дитини не має бути предметів, іграшок, малюнків, які посилювали б страхи дитини;важливо встановити емоційний контакт з дитиною;спілкування відбувається в дитячому просторі – психолог сидить поруч із дитиною, а не навпроти, підтримує візуальний контакт на одному рівні;дає дитині право вибору першого виду діяльності;не оцінює якість виконання завдання, оскільки тривожна дитина боїться осуду, допустити помилку.Важливо! Наявність тривоги та хвилювання є нормальним аспектом розвитку, наприклад, у таких випадках:
– маленькі діти починають боятися, коли відокремлені від своєї матері, особливо у незнайомій обстановці;
– страх темряви, монстрів, павуків – часто зустрічається у 3- та 4-річних дітей;
– сором’язливі діти можуть спочатку реагувати на нові ситуації страхом чи збільшеною тривогою;
– страх травми та смерті найчастіше зустрічається серед дітей дошкільного віку;
– діти старшого віку та підлітки часто нервують, виступаючи публічно, що пов’язано з віковими особливостями та важливістю для дитини зовнішньої оцінки про неї.
Такі труднощі не повинні розглядатися як докази розладу, однак, якщо прояви тривожності стають настільки вираженими, що значно погіршують соціальне функціонування або викликають раекції уникнення, то варто звернутися до спеціаліста та оцінити психоемоційний стан дитини.
