У чому ж полягає різниця між сором’язливістю та замкнутістю?
Щоб відповісти на це запитання, необхідно пригадати, що таке комунікативні здібності дитини.
Це певні індивідуально-психологічні особливості, що передбачають три умови.
Я хочу спілкуватися з іншими (мотивація спілкування).
Я знаю, як спілкуватися з іншими (ознайомлення з комунікативними навичками).
Я вмію спілкуватися з іншими (рівень опанування комунікативних навичок).
Сором’язлива дитина хоче і знає, як спілкуватися з іншими, але не вміє, не може реалізувати ці знання.
Замкнута дитина не хоче і не знає, як спілкуватися.
Замкнутість — це порушення особистісного розвитку, що виявляється у відстороненні від товариства інших людей унаслідок послаблення емоційного зв’язку з оточенням.
Ознаки замкнутості:
уникання товариства інших людей;
сором’язливість;
емоційна холодність;
пригнічений настрій;
підозріливість;
недовіра до людей.
Насамперед необхідно з’ясувати можливі причини замкненості (або запідозрити таке порушення):
тривалий стрес (наприклад, розлучення батьків);
емоційні втрати внаслідок тривалого перебування в лікарні без батьків чи інших близьких людей, «небажаності» дитини, холодного чи байдужого ставлення до неї тощо;
індивідуальні патологічні особливості емоційної сфери (надмірна збудливість, інертність психічних процесів тощо);
важкий психічний розлад — аутизм;
несформованість психічних механізмів сприймання, розуміння й оцінювання людьми один одного;
невдачі у значущій діяльності впродовж тривалого часу;
несформованість комунікативних умінь, соціальна некомпетентність — невміння поводитися в колективі.

Як ставитися до сором’язливості та замкненості?
Зрозуміти, із чим саме ви маєте справу, і діяти відповідно. У різниці психологічних особливостей спілкування замкнутих і сором’язливих дітей полягає секрет корекції цих якостей.
У роботі із сором’язливою дитиною слід сформувати в неї комунікативні вміння. Але якщо дитина замкнута, то роботу зосереджують на формуванні бажання спілкуватися й розвитку комунікативних навичок.
Замкнутість виявляється в поведінці дитини досить рано зазвичай через занепокоєння, емоційну неврівноваженість, плаксивість, погіршення апетиту, порушення сну. Спостереження свідчать, що цим дітям притаманний також страх перед чужими людьми, занепокоєність і скутість у новій ситуації. Зазвичай такі діти дуже прихильні до матері й важко переносять її відсутність.

Як поводитися дорослим із дитиною з проблемами комунікації?
У спілкуванні із замкнутою дитиною постійно розширюйте коло її пасивного спілкування, наприклад, розмовляйте у присутності дитини з незнайомою або малознайомою людиною. При цьому слід забезпечуйте такі умови, за яких дитина почувається спокійно й безпечно, наприклад, під час розмови тримайте її за руку або погладжуйте по головці, спині, обіймайте.
Приводьте дитину в нові місця та знайомте з новими людьми.
Залучаючи дитину до товариства інших людей, поступово формуйте в неї спокійне й адекватне ставлення до спілкування, розвивайте навички спілкування, удосконалюйте мовлення.
Наголошуйте на перевагах і користі спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви дізналися, а також, яке задоволення мали, спілкуючись із іншою людиною.
Прагніть самі стати для дитини за взірець людини, яка ефективно спілкується.

Які вправи можна використати для корекції замкнутості та розвитку комунікативних здібностей дитини?
►Вправа «Незнайко»
Мета: використовувати немовленнєві форми спілкування для того, аби дитина легше йшла на контакт.
Хід гри
Кожна дитина — «Незнайко». Ведучий (дорослий) ставить дітям різні запитання. А вони лише знизують плечами й розводять руками.
Виразні рухи: припідняті брови, опущені кутики рота, припідняті плечі, руки злегка розведені в сторони, долоні розкриті.
Після гри визначають найкращого «Незнайка».
►Вправа «Зобрази приказку»
Мета: сприяти розвитку вміння використовувати не тільки мовленнєві засоби спілкування.
Хід вправи
Діти об’єднуються у підгрупи. Кожна підгрупа задумує якусь приказку і зображує її за допомогою міміки та жестів. Вибирають дуже прості та знайомі всім дітям приказки. Інша група відгадує, яку приказку зображують.
►Вправа «Близнюки»
Мета: допомогти усвідомити й прийняти свої індивідуальні особливості та особливості інших людей.
Хід вправи
Обігрують сюжет, коли всі навколо стали абсолютно однаковими, однаково мислять, одягаються тощо. Після гри обговорюють, чи всім сподобалося бути однаковими, у чому полягали труднощі.
►Вправа «Закінчити речення»
Мета: сприяти підвищенню впевненості в собі, у своїх силах.

Хід вправи

Діти по черзі закінчують кожне з речень.
Я хочу…
Я вмію…
Я зможу…
Я досягну…
►Вправа «Я в майбутньому»
Мета: усвідомити можливість подолання замкнутості; дати дитині перспективу на майбутнє і впевненість у власних силах.
Хід вправи
Дитині дають завдання намалювати себе такою, якою вона уявляє себе в майбутньому. Обговорюючи з нею малюнок, запитайте, як вона почуватиметься, якими будуть її взаємини з батьками, братом або сестрою, однокласниками, друзями.
►Вправа «Дзеркало»
Мета: розвивати здатність до симпатії, увагу до іншої людини і вміння відчути внутрішній ритм іншої людини, якомога точніше відобразити його.
Хід вправи
Двоє дітей стають обличчям одне до одного й домовляються про свої ролі: один — ведучий, інший — «дзеркало». Руки учасників підняті на рівень грудей і повернені долонями назустріч одне одному. Ведучий починає виконувати довільні рухи руками, а той, хто виконує роль дзеркала, прагне відобразити їх у тому самому ритмі. Ролі кілька разів змінюють.
►Вправа «Клубочок»
Мета: подолати психологічні бар’єри спілкування; створити атмосферу відкритості й безпеки.
Хід вправи
Діти утворюють коло. Ведучий, тримаючи в руках клубочок, обмотує нитку навколо пальця, ставить довільне запитання, яке його цікавить (наприклад: «Як тебе звуть?»; «Чи хочеш ти зі мною товаришувати?»; «Що ти любиш?»; «Чого ти боїшся?» тощо). Гравець ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім ставить своє запитання наступному гравцеві.
Отже, у кінці гри клубок повертається до ведучого. Усі бачать нитки, що пов’язують учасників гри в одне ціле, визначають, на що схожа фігура, багато дізнаються одне про одного, згуртовуються.
►Вправа «Тільки разом»
Мета: відчути те саме, що й їхній партнер. Дітям необхідно звикнути одне до одного. Дуже добре, якщо вони мають змогу пограти в цю гру з різними партнерами.
Хід вправи
Запропонувати дітям об’єднатися у пари і стати спиною до спини. Вони мають повільно, не відриваючи своєї спини від спини партнера, сісти, а потім так само підвестися. Гравці мають визначити, з якою силою необхідно спиратися на спину свого партнера, щоб обом було зручно рухатися.
Доцільно проаналізувати вправу, поставивши дітям такі запитання.
З ким тобі було найлегше сідати й підводитися?
Що було найважчим у цій вправі?

ПІДГОТУВАЛА: практичний психолог Тхор Т.А.