Особливості розвитку пізнавальних процесів в ранньому віці

Дитина в своєму пізнавальному розвитку проходить кілька  етапів. Когнітивна діяльність починається з дослідження предметного світу і наслідування. В одинадцять місяців діти здатні запам’ятати послідовність з двох незнайомих дій, а в два з половиною роки вони вже можуть відтворити ланцюжок з восьми дій.

Наслідування – ефективний спосіб вдосконалення нових навичок. У рік-півтора розумові дії дитини можливі при маніпулюванні з предметами. У віці від півтора до двох років з’являється символічне мислення, в основі якого лежать уявні дії або дії «удавані». Малюк починає оперувати не самим предметом, а його образом. Якщо раніше дитина йшла до кошику бо бачила там улюблений предмет м’яч, то тепер йде тому, що уявляє – м’яч лежить саме там. Дворічна дитина починає орієнтуватися на форму і величину предмета. В комплексну характеристику об’єкта пізнання  вписується колір. Малюк спочатку дослідним шляхом, а потім зорово, встановлює величину предметів в порівнянні з іншими.

Щодня дитина маніпулює великою кількістю предметів – комбінує, зіставляє, прикладає, вкладає предмети один в одний. Так формується наочно-дієве мислення – основа всього інтелектуального життя. Дитина вчиться переміщати предмети в просторі, оперуючи кількома предметами по відношенню один до одного. Завдяки цьому вона знайомиться з прихованими властивостями речей і вчиться діяти з предметами опосередковано. До трьох років відбувається поступовий перехід від наочно-дійового до наочно-образного (символічного) мислення.

Процеси пам′яті

У період раннього дитинства пам’ять розвивається в процесі повторення дій з предметами, спілкування з людьми. Збереження в пам’яті вражень залежить від зацікавленості малюка і емоційного забарвлення події. Чим більше інтерес до події або предмету, тим запам’ятовування повніше і триваліше. Малюкові легше запам’ятовувати свої рухи, відчуття від предмета, ніж його зоровий образ. У ранньому дитинстві в арсеналі дитини переважає рухова і емоційна пам’ять.

Процеси уваги

У дітей раннього віку увага носить  переважно мимовільний характер і забезпечується орієнтовною реакцією «що це?». Трирічна дитина має вміти зосереджуватися і утримувати увагу, поки їй цікаво. Головними умовами розвитку уваги в ранньому дитинстві є різноманітна діяльність з різними предметами, великий мовленнєвий простір і фізична рухливість (особливо ходіння). Граючи з різними предметами, освоюючи їх функції, малюк тренує увагу: зосереджується на одних з них і переключається на інші. Так формується здатність до самостійного вибору об’єкта уваги.

Розвиток особистості дитини

Психологічна основа для майбутнього особистісного розвитку закладається протягом двох періодів.

Перший період – дитинство. В цей час дитині необхідні: атмосфера безумовної любові, комфорту і безпеки. У першому півріччі життя дітям дуже важлива інтенсивність уваги з боку дорослого. Найважче в даний період діти  переживають байдужість близького дорослого.

З другого півріччя життя діти особливо гостро реагують на емоційну реакцію дорослого і сприймають її як оцінку власних дій. З початком ходіння дорослий більше не є абсолютним ініціатором дій малюка. У цей час дитина активно вивчає світ і може бути поглинена вивченням будь-якого предмета (відкривати-закривати дверцята шафи, заглядати в коробки, пересипати пісок з однієї ємності в іншу і так далі). Забороняти і лаяти за це – марно. Якщо вам в якийсь період необхідно припинити якусь дію дитини, більш дієво буде переключити її увагу на інше яскраве враження ( «Дивись, яка яскрава іграшка»).

Слід пам’ятати, що дитині важко перервати вже почату дію, тому краще дочекатися, коли вона завершиться, після чого спробувати переключити увагу. Щоб легше налагодити комунікацію з дитиною, враховуйте також, що для неї корисним буде опис найближчих дій.  Наприклад, «зараз поснідаємо, а потім одягнемося й підемо гуляти».

У цей період навколишній світ буде зрозумілішим, а тривожність дитини нижчою, якщо щось заборонене буде заборонятися усіма, а дозволене – також вирішуватися всіма близькими. Якщо батьки вимагають від дитини виконання правил, які самі не виконують, у дитини формується недовіра до дорослих. Заборони і дозволи повинні бути системними. Дитина повинна чітко засвоїти, в яких випадках «не можна ніколи», в яких «не можна, якщо …», а в яких – «можна». Поняття «дозволяю» має звучати частіше, ніж «не дозволяю».

Володіючи арсеналом знань про психічні особливості дітей раннього віку, кожен з батьків може прийняти для себе рішення, яку стратегію обрати для того, щоб розвивати природний потенціал дитини і не перевантажувати її тими діями, які не принесуть в цей період ніякої користі.

Практичні рекомендації з розвитку дитини

• Нічого настільки не сприяє розвитку дитини, як досвід теплих, близьких і безперервних відносин з батьками або людьми, які постійно їх замінюють. Де кожен з учасників відносин знаходить в них задоволення і радість. Увага до себе і до свого партнера, теплі взаємини в сім’ї створюють сприятливі умови для розвитку вашого малюка
• Співпереживання один одному та дитині. Ворожість між батьками, яка може завдати шкоди дитині, найчастіше викликана нестачею сну, соціальною ізоляцією батьків, нерівним розподілом, навантаженням обов′язків між подружжям тощо. Найефективніше ворожість знижується співпереживанням. Одна з причин того, що емпатія (співпереживання) настільки ефективна, полягає в тому, що вона не вимагає рішення, а вимагає лише розуміння.
• Захоплююче середовище для дитини. Важливо в цьому віці можливість творчо підійти до створення навколишнього простору. Все, що потрібно для розвитку дитини, легко можна знайти з підручних матеріалів. Шнурки на татовому черевику, пластикові контейнери, папір, пластилін, перебирання за столом гудзиків – ось лише деякі речі, в процесі вивчення яких утворюються тисячі нейронних зв’язків, які допомагають дітям розвиватися і справлятися з усе більш складними завданнями.
• Контакт з дитиною. Чим більше дорослі грають, розмовляють, знаходяться в емоційному і тактильному контакті, тим швидше, впевненіше й активніше розвивається дитина.
• Забезпечуйте й заохочуйте фізичну активність дитини. Існує тісний взаємозв’язок між фізичним і психічним розвитком. Розвиток великої моторики сприяє формуванню мовних здібностей, абстрактного мислення, вміння вирішувати математичні завдання. У ранньому дитинстві повзання – кращий шлях, для синхронізації півкуль мозку. У міру дорослішання цьому сприяє гра на музичних інструментах, а також плавання.

Заняття фізичною активністю збільшує швидкість хімічних реакцій в гіпокампі, а також кількість нервових клітин, що дозволяє опановувати когнітивні навички.

• Гра. Спочатку дитина маніпулює предметами, пізніше вона вже починає наділяти їх ігровим змістом. Кубик для малюка може бути столиком, а може бути машинкою, варто тільки провезти його по підлозі і зобразити характерне гарчання мотора. Саме в грі діти ростуть набувають необхідних пізнавальних навичок.
• Розуміння емоцій та керування ними. Емоції діють як пояснювальні записки, допомагаючи мозку ідентифікувати, фільтрувати інформацію і визначати її пріоритет. Дитині, яка розуміє, що з нею відбувається, а головне, яка бачить, що мама розуміє, що з нею відбувається, легше заспокоїтися. Часто дитині потрібно просто, щоб її зрозуміли і проговорили «Ти відчуваєш« таку-то емоцію і я тебе розумію». Діти, які навчаються управляти своїми емоціями, мають більш глибокі дружні відносини, ніж ті, хто не володіє собою.
• Говоріть з дитиною з самого народження і читайте їй книги

Мова відіграє важливу роль в становленні образного мислення дитини, оскільки дитина позначає різні образи саме за допомогою слів. З самого народження вона спостерігає за роботою вашого апарату артикуляції і починає наслідувати за вами. Малюк відгукується на вашу інтонацію. Трохи пізніше дитина починає зіставляти сюжет і героїв події або книги з тим, що відбувається з нею. На наступному етапі намагається наслідувати героям і наочно відтворювати ситуацію. Вчиться взаємодіяти з уявними предметами, відправляючи ляльку в гості до бабусі з казки. Дворічний малюк може копіювати поведінку реальних людей або героїв казок, не замислюючись. Трирічна дитина вже здатна висловити своє ставлення до персонажів. Спільне програвання казок, придумування різного завершення сюжету розвивають мову, пам’ять і уяву дитини.

• Зосередьтеся на процесі, а не на результаті. Трирічна дитина вже може зосередитися, але утримує увагу переважно до моменту задоволення цікавості – процес роботи з предметом завершується при отриманні конкретного результату. Як тільки результат досягнутий, інтерес до предмету, а значить, і увага до нього, зникають. Так, розібрана на складові частини іграшка малюкові вже нецікава. Напевно, ви помічали, що для дитини раннього віку будівництво вежі з кубиків важливіше, ніж те, що вийшло в підсумку. Тому діти в ранньому віці так легко руйнують побудоване і починають спочатку.
• Пред’являйте до дитини адекватні її віку вимоги. Дитина двох років не в силах одночасно слухати дорослого і продовжувати цікаве заняття. Вона може працювати тільки по одному каналу (зоровому або слуховому), але не за двома одночасно. Тільки приблизно з трьох років дитина може переключитися на іншу діяльність і потім повернутися до колишнього. Ще одна особливість дитячого мислення, егоцентризм, приблизно до двох-трьох років не дозволяє дитині ставати на місце іншої людини. Також відомо, що дитина раннього віку не може подумки повернутися до вихідного пункту своїх міркувань. А області кори головного мозку, що відповідають за вміння оцінювати ризики, планувати, розставляти пріоритети починають активно розвиватися тільки до чотирнадцяти років.
• Робіть акцент на інтонацію. Для дітей, більше значення має не сенс вимовлених дорослим слів, а їх інтонація. Саме вона допоможе зацікавити дитину, утримати її увагу, заспокоїти.
• Не пропонуйте дитині нагороду перед початком будь-якого заняття.

Марк Р.Леппер і його колеги провели експеримент в дитячому саду при Стенфордському університеті. Вони розділили дітей, які люблять малювати, на три групи. Кожній дитині з першої групи повідомили, що він отримає нагороду за малюнок. Кожній дитині в другій групі теж видавали нагороду, але не повідомляли про це заздалегідь. У третій групі за малюнок не давали ніяких нагород. В ході експерименту діти малювали різнокольоровими флуоресцентними ручками, які зазвичай були їм недоступні. У першій групі нагороду демонстрували перед початком малювання, у другій і третій групах дітям просто пропонували почати малювати. Через шість хвилин малювання творчий процес переривали, щоб вручити нагороди. В даному експерименті це були грамоти, які вручали з коментарем: «Щоб всі знали, який ти прекрасний художник». Через тиждень в тій же кімнаті, де було безліч інших розваг, ставили столик з папером і ручками. Діти, заходячи в кімнату, могли робити все, що захочуть. Те, що відбувається за столиком відстежували за допомогою дзеркала одностороннього бачення. Діти, яким заздалегідь говорили про нагороду, провели за малюванням в два рази менше часу, ніж всі інші. Крім того, їх малюнки були значно нижчої якості. Діти з другої і третьої групи виявляли трохи більше інтересу до малювання, ніж до початку експерименту. Тобто, діти, які любили малювати і без зовнішнього стимулу, стали робити це з ще більшим ентузіазмом. Дітей відштовхують «хабарі».

• Хваліть за старання, а не за інтелект.

Від того, за що ви хвалите дитину, залежить її сприйняття успіху. Коли ми пов’язуємо досягнення дитини з тим, яка вона розумна, а не з тим, яких зусиль вона доклала, їй здається, що успіх не вимагає зусиль, а зумовлений її природним розумом. Тому дитині корисніше буде почути похвалу: «Ти дійсно добре попрацював», «Ти постарався і у тебе вийшло». Діти, яких хвалять за намагання, успішно доводять до кінця на 50% важчих завдань, ніж діти, яких хвалять за інтелект.

• Не кричіть на дитину

Важливо пам’ятати, що крик не приносить ніякого результату, він неефективний. Крик лякає дитину, робить її більш тривожною і завдає шкоди розвитку мозку, примушуючи дитину зосередитися на поверненні почуття безпеки і не дозволяючи зайнятися пізнанням середовища.

• Не давайте інформацію в готовому вигляді

Намагайтеся не перевантажувати дитину масою відомостей і не давайте інформацію в готовому вигляді. Потрібно, щоб дитина намагалася сама здогадатися, «як це працює». Дослідницька активність малюка – основна умова його розвитку.

• Обмежте час, проведений за телевізором, телефоном і планшетом

Найголовніше, що віднімають у дитини ці речі – її час на вільну гру. Перегляд відео в інтернеті, телевізійних програм дає дитині інформацію в готовому вигляді. Не потрібно ніяких зусиль, не потрібно думати, чим зайняти себе і як вирішити будь-яку задачу. Це легше, тому це так привабливо для дитини. Той час, який проводить дитина за планшетом, намагайтеся зробити корисним – наприклад, займіть дитину розвиваючими іграми.

• Навчайте дітей спілкуватися

Щоб навчитися заводити друзів, необхідні роки практики. Діти постійно знаходяться в досить агресивному середовищі інших дітей. Допомагайте їм накопичувати різні моделі поведінки і способи виходу з різних ситуацій. Надайте своїм дітям можливість спілкуватися з різними віковими групами та різноманітними людьми.

ПІДГОТУВАЛА: психолог ІРЦ Тхор Т.А.