Дислалія – порушення звуковимови (найчастіше шиплячих, свистячих і сонорних) за збереження слуху та іннервації мовленнєво-рухового апарату.
Помилки звуковимови дітей до 5 років є фізіологічно зумовленими, їх подолання відбувається природним шляхом, якщо у дітей немає відхилень у мовно-руховому і слуховому аналізаторах.
Залежно від збереженості анатомічного складу мовленнєвого апарату, дислалію розподіляють на два види:
а) функціональну (порушення вимовної сторони звуків, мовленнєвий апарат не має патологічних змін);
б) механічну (неправильна звуковимова зумовлена порушенням будови артикуляційного апарату).
Залежно від кількості груп порушених звуків дислалію розподіляють на мономорфну (порушення однієї групи звуків) і поліморфну (порушення двох і більше груп звуків).
За кількістю порушених звуків розрізняють просту дислалію (порушення від 1 до 4 звуків) і складну (від 4
звуків).
Порушення звуковимови можуть виявлятися в різних варіантах:
1) звук відсутній: «ампа» (лампа), «уп» (суп);
2) звук вимовляється спотворено;
3) звук замінюється звуком простішим за артикуляцію.
Залежно від того, які звуки порушені, виділяють наступні види порушень:
1. Сигматизм – порушення вимови свистячих і шиплячих звуків, один із найпоширеніших видів.
2. Ротацизм – недоліки вимови звуків р і рь.
3. Ламбдацизм – недоліки вимови звуків л і ль.
4. Порушення вимови піднебінних звуків: капацизм – звуків к і кь, гамацизм – звуків г і гь, хитизм – звуків х і хь, йотацизм – звука й.
5. Порушення одзвінчення – заміна дзвінких приголосних звуків парними глухими: б – п, д – т, в – ф, з – с, ж – ш, г – к.
6. Порушення пом’якшення – недоліки вимови м’яких приголосних звуків, заміна їх парними твердими: дь – д, пь – п, рь – р («пат» – п’ять, «Анута» – Анюта).